пятница, 1 мая 2020 г.
Літературна подорож" На гостини до Всеволода Нестайка "
Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житимирщині.Коли Всеволоду було 3 роки загинув його батько. Йшов 33 рік. Рятуючись від голоду сім'я переіхала до Києва. Все своє життя він прожив у Києві.
Мати Всеволода Нестайко була вчителькою і квартира знаходилась в приміщенні тієї ж школи де вона працювала. Довгим і безтурботним було життя Всеволода в молодшій школі. Та закінчилось воно раптово одного дня - почалася Велика Вітчизняна Війна. Хлопцеві тоді було 11 років . Всеволод з мамою 2 роки провів в окупації. Мама організувала в своій кімнаті підпільне навчання. В 1947 році він закінчив 10 класів і поступив до Київского університету. Нелегкими і голодними були повоєнні роки Всеволода Нестайка, але то були роки юності і студенства. В ті роки він почав писати для дітей веселі і мудрі книжки .Від діда він успадкував незвичайне почуття гумору. Звичайно ж, без таланту без доброти і любові до дітей дитячим письменником стати неможливо. Всеволод Нестайко написав близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей. Найвідоміші з них" В країні сонячних зайчиків", Робінзон Кукурузо", "Тореодори з Васюківки", "Одиниця з обманом", "Незвичайні пригоди в лісовій школі" .Його твори про життя школярів , про дружбу, взаємодопомогу, вірність і самовідданість, про вміння знаходити вихід із складних ситуацій не втрачаючи при цьому почуття гумору й оптимізму.
Читачі бібліотеки мали можливість більш детально познайомитись з творчістю Всеволода Нестайка переглянувши книжкову виставку" Країна сонячного дитинства".Діти обмінялись враженями від прочитаних книг , а також прийняли участь у вікторині " Чи уважний ти читач"
Мати Всеволода Нестайко була вчителькою і квартира знаходилась в приміщенні тієї ж школи де вона працювала. Довгим і безтурботним було життя Всеволода в молодшій школі. Та закінчилось воно раптово одного дня - почалася Велика Вітчизняна Війна. Хлопцеві тоді було 11 років . Всеволод з мамою 2 роки провів в окупації. Мама організувала в своій кімнаті підпільне навчання. В 1947 році він закінчив 10 класів і поступив до Київского університету. Нелегкими і голодними були повоєнні роки Всеволода Нестайка, але то були роки юності і студенства. В ті роки він почав писати для дітей веселі і мудрі книжки .Від діда він успадкував незвичайне почуття гумору. Звичайно ж, без таланту без доброти і любові до дітей дитячим письменником стати неможливо. Всеволод Нестайко написав близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей. Найвідоміші з них" В країні сонячних зайчиків", Робінзон Кукурузо", "Тореодори з Васюківки", "Одиниця з обманом", "Незвичайні пригоди в лісовій школі" .Його твори про життя школярів , про дружбу, взаємодопомогу, вірність і самовідданість, про вміння знаходити вихід із складних ситуацій не втрачаючи при цьому почуття гумору й оптимізму.
Читачі бібліотеки мали можливість більш детально познайомитись з творчістю Всеволода Нестайка переглянувши книжкову виставку" Країна сонячного дитинства".Діти обмінялись враженями від прочитаних книг , а також прийняли участь у вікторині " Чи уважний ти читач"
среда, 29 апреля 2020 г.
Поетичний струмочок "У ріднім слові - цілий світ".
Щороку 21 лютого народи нашої планети святкують День рідної мови. Це незвичайне свято, і відзначають його по-особливому. В цей день люди нагадують одне одному про те, як важливо берегти рідну мову. Адже мова - це великий скарб народу.
Мову не вигадаєш, не витвориш за рік чи два . І творить ії весь народ. Мудрий народ вчиться рідної мови у дідів-прадідів,розмовляє нею,пише, співає, думає. І звичайно ж , передає ії своїм дітям та онукам .Якщо ж народ говорить чужою мовою , а своєї не шанує , цурається , то вона в'яне , засихає і гине . Так зникло дуже багато мов .І народи, які не вберегли своєї мови , тепер мусять розмовляти чужими.Ми - болгари знаємо , вивчаємо і розмовляємо українською мовою і щасливі бо маємо свою мову - болгарську .Тож кожен з нас і всі ми гуртом маємо берегти ії .В цей день в дитячій бібліотеці лунали дві рідні мови:болгарська і державна - українська. Діти читали вірші, співали пісні українською і болгарською мовами. Погралися в літературну гру та познайомилися з книжковою виставкою" Мова - наша гордість і безцінний дар"
Мову не вигадаєш, не витвориш за рік чи два . І творить ії весь народ. Мудрий народ вчиться рідної мови у дідів-прадідів,розмовляє нею,пише, співає, думає. І звичайно ж , передає ії своїм дітям та онукам .Якщо ж народ говорить чужою мовою , а своєї не шанує , цурається , то вона в'яне , засихає і гине . Так зникло дуже багато мов .І народи, які не вберегли своєї мови , тепер мусять розмовляти чужими.Ми - болгари знаємо , вивчаємо і розмовляємо українською мовою і щасливі бо маємо свою мову - болгарську .Тож кожен з нас і всі ми гуртом маємо берегти ії .В цей день в дитячій бібліотеці лунали дві рідні мови:болгарська і державна - українська. Діти читали вірші, співали пісні українською і болгарською мовами. Погралися в літературну гру та познайомилися з книжковою виставкою" Мова - наша гордість і безцінний дар"
Подписаться на:
Сообщения (Atom)